Підсумки Літньої академії 2022: як діти реагують на стрес і як їм допомогти при цьому

Коли діти переживають травму, бачать її по телебаченню або чують, як її обговорюють інші, вони можуть почуватися наляканими, невпевненими або стурбованими. Водночас у будь-якому випадку підтримка від дорослих – це ключовий момент у допомозі дитині, яка переживає травматичну подію.

Корисними порадами на цю тему з учасниками Літньої академії проєкту «Навчаємось разом» поділилась Ірина Плешакова, запрошена експертка ГС «Освіторія», психологиня, гештальт-терапевтка, травмофокусована терапевтка.

Найважливіше – те, що діти реагують на стрес не так, як дорослі. У деяких реакція стає очевидною відразу, а в інших ознаки складнощів можуть проявитися набагато пізніше.

Дітям будь-якого віку варто нагадувати: ніщо з того, що вони зробили чи не зробили, не спричинило чиюсь смерть – у цьому немає їхньої провини. Дітям потрібна впевненість, що вони не настільки всемогутні, а іноді речі відбуваються самі по собі – як наприклад, стихійне лихо.

Діти дошкільного віку (2-5 років)

У таких дітей може спостерігатись поведінкова регресія. Маленькі діти можуть повернутися до смоктання свого пальця або енурезу. Вони можуть лякатися чужих людей, темряви або монстрів.

Вони також можуть змінити поведінку: плакати без причини, віддалятися від людей або відмовлятися грати своїми іграшками. Діти цього віку тісно прив’язуються до одного з батьків, опікуна чи вчителя або хочуть залишатися там, де почуваються захищеними.

Як допомогти? Оскільки дітям дошкільного віку складно виявити почуття словами, можна використати:

• швидке, механічне малювання яскравими фарбами,
• крик – дати можливість покричати на вулиці. 

Варто не забувати вимикати телебачення та гаджети, давати можливість побути в тиші. Також – говорити з дитиною, брати на руки, обіймати.

Діти молодшого / середнього шкільного віку (5-11 років)

Можуть виникати болі та розлади без причин – блювота, нудота, болі в животі, головний біль, нервові сіпання, порушення сну і харчування. З’являється тривога, страх. Також можна помітити регрес – можуть поводитися, як діти дошкільного віку, просити, щоб їх годували або вдягали.

Можуть боятися ходити до школи та перестати спілкуватися з друзями. Їм буває складно зосередитися, вони можуть почати гірше вчитися. Деякі стають агресивними без причини, мають низьку самооцінку або перфекціонізм.

Що може допомогти:

• малювання та інші методи арт терапії;
• рольові ігри («як би ти діяв/ла в тій чи іншій ситуації?»);
• інтенсивні фізичні вправи;
• бути чесними, говорити правду про те, що відбувається, адаптовану до віку. 

Підлітки

Діти цього віку проходять через багато фізичних та емоційних змін, пов’язаних з їхнім етапом розвитку. Симптоми стресу у підлітків майже такі, як у дорослих. З-поміж них можуть бути самотність, невпевненість, концентрація уваги, гіпо/гіперактивність, самотність / усамітнення, небажання спілкуватись, спалахи злості, роздратованість, утома, розлади сну та харчування, зміна насторю, нав’язливі думки / дії, страх тиші / різких звуків, підкреслена увага до себе тощо.

Старші підлітки можуть заперечувати наявність реакції – відповідати черговим «все нормально» або мовчати, якщо стурбовані. Або вони можуть скаржитися на фізичний біль, тому що не можуть зрозуміти і визнати, що насправді їх турбує емоційно.

Деякі сваряться вдома або у школі, відмовляючись від будь-якого порядку чи авторитету. Вони також можуть проявляти девіантну поведінку, вживати алкоголь чи наркотики.

Як допомогти підлітку?

1. Діяти за принципом «допоможи мені допомогти тобі» – спробувати розговорити дитину, допомогти розповісти те, що сталося. Навіть якщо дитина не хоче спілкуватись, спитати: «Про що ти хочеш поговорити?». Починайте розмову на сторонню тему. Іноді допомагають прості запитання: «А коли тобі стало страшно? Що б сталося, якби ти зупинився/-лася? А що потрібно було зробити в цій ситуації?».
2. Не просіть дитину зробити те, чого вона не може зробити. Не можна говорити: «Зберись, візьми себе в руки, ти маєш бути сильним/-ою!». Усе це призводить до почуття провини. Ми всі маємо право на помилку.
3. Прийняття будь-яких почуттів і складнощів: «Я знаю, в тебе є певні складнощі з…, але я не сумніваюся, що ти можеш впоратись. Якщо я знадоблюсь – я поряд, я є».
4. Власний приклад. Ніщо не діє так добре, як власний приклад.

Літня академія з української мови як державної для методистів/-ок інститутів післядипломної педагогічної освіти та вчителів/-льок, які викладають українську мову в початковій школі в класах із навчанням румунською та угорською мовою в Закарпатській та Чернівецькій областях має на меті підвищення педагогічної майстерності щодо застосування сучасних методик викладання української мови як державної для здобувачів освіти. 

«Літня академія-2022» тривала з 15 по 19 серпня 2022 року в онлайн-форматі. Експертне коло «Літньої академії» складалося з фахівців і фахівчинь із України та Канади. Участь у навчанні взяло понад 60 учасників й учасниць.